НЕКРОПОЛІ ОДЕЩИНИ
2. НЕКРОПОЛІ МІСТА ОДЕСИ ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ
2.6. Поховання в одеських храмах і монастирях  *

(…) Дещо відрізнялись від церковних поховань за соціальним складом померлих монастирські некрополі, хоча і там здійснювались погребіння знатних осіб. У першій половині XIX століття в Одесі виникли два монастирі — чоловічий Успенський на дальній околиці (мис Великий Фонтан) і жіночий Архангело-Михайлівський в районі колишньої фортеці біля Михайлівської площі (зараз — на території парку ім.Т.Шевченка). Відомо, що у XIX сторіччі на подвір’ї жіночого монастиря ховали настоятельниць. Першою з цього переліку була ігуменія Віталія (померла у 1847 році). 16 листопада 1907 року за окремим дозволом, виданим архієпископом Одеським і Херсонським Анатолієм, біля вівтаря приділу в ім’я св. Іллі Пророка був похований одеський тимчасовий генерал-губернатор і градоначальник В.Новицький.

В огорожі монастиря з північного боку храму 1 серпня 1917 року була похована Олена Петрівна Демидова, княгиня Сан-Донато, уроджена княжна Трубецька, вдова почесного громадянина міста Києва, колишнього його міського голови П. Демидова, князя Сан-Донато. Більше 25 років життя Олени Петрівни були пов’язані з Одесою. Вона «являлась крупной величиной среди одесского интеллигентного общества», відрізнялася безмірною щедрістю, брала активну участь у благодійницькій діяльності, дбайливо опікувалась різноманітними навчальними закладами. Місце для поховання Олени Петрівни було обране не випадково. її вважали благодійницею монастиря — вона подарувала дорогу ікону Казанської Божої Матері для облаштування одного з іконостасів монастирської церкви; її коштом було придбано цінний одяг для священослужителів, престол і жертовник. На згадку про одруження дочки Аврори з князем Карагеоргієвичем Олена Петрівна пожертвувала 1 тисячу карбованців на придбання дзвону для новозбудованої дзвіниці Воскресінської церкви на Середньому Фонтані. В монастирі її коштом була влаштована лазня для сестер.

Крім власне монастирської території для поховань використовувалась і пустельна ділянка землі на узбережжі Середнього Фонтану, придбана у відставного ротмістра І.Чижевича й закріплена за Архангело-Михайлівським монастирем. Тут у січні 1844 року була похована одна з найвідоміших благодійниць монастиря графиня Р.Едлінг (уроджена Стурдза), яка померла на 58 році життя. За заповітом графині з дозволу Святійшого Синоду турботами її брата О. Стурдзи поблизу могили була побудована церква в ім’я Воскресіння Христового. Церква була невеликою, але вирізнялась прекрасною візантійською архітектурою (проект архітектора Франческо Моранді) і високим художнім рівнем ікон. На виділених монастирем 4-х десятинах було започатковане «христианское кладбище для желающих благодетельствовать монастирю». О. Стурдза оприлюднив звернення до громадян Одеси про можливість виділення на кладовищі спеціальних місць, в тому числі і сімейних усипальниць, для світських осіб за умови внесення коштів у монастирську скарбницю. Тому й не дивно, що, незважаючи на протести власників прилеглих хуторів, некрополь неухильно розростався. Тут був споруджений пам’ятник засновниці монастиря і сімейний склеп Стурдзів-Гагаріних, де у червні 1854 року поховати самого О.Стурдзу. 13 лютого 1890 року померла і знайшла тут свій останній спочинок дочка Олександра Скарлатовича княгиня М.Гагаріна. 4 квітня 1852 року біля церкви був похований померлий на 42 році життя цензор Одеського цензорного комітету, колезький радник Р.Соколов.

На згаданому кладовищі у братській могилі поховали двох солдатів, що загинули під час обстрілу Одеси англійським фрегатом «Тигр». Над їх останками був поставлений біломармуровий пам’ятник з написом: «Здесь покоятся рабьі Божьи Григорий Прокофьев и Йван Потеруха, артиллеристн, убитьіе при взятий английского парохода «Тигр» 30 апреля 1854 года. Сей памятник сооружен Одесскими купцами братьями Андреем и Йваном Посоховыми».

В 1866 році на кладовищі знайшла вічний спокій колишня ігуменя монастиря Євсевія. В січні 1871 року тут поховали графиню В.Шуазель-Гуф’є (уроджену Голіцину) — двоюрідну сестру Є.Воронцової; протягом 12 років вона керувала Стурдзівською общиною сердобольних сестер. Графиня заздалегідь замовила не лише власну надгробну плиту, але і надгробки для всіх раніше похованих інокинь обителі. В 1879 році на кладовищі відбулося 57 поховань. В грудні 1889 року тут був похований ветеринарний лікар розквартированого в Одесі 8 Донського козачого полку М.Скурантов, а 4 вересня 1898 року — брат І.Мечникова.

 

8 жовтня 1911 року на Середньому Фонтані поховали генерал-лейтенанта, барона Ф.фон Мейендорфа, колишнього начальника канцелярії імператорської головної квартири. Неподалік містилась могила Ф.Шостака, генерал-лейтенанта, учасника російсько-турецької війни 1877—1878 років. В жовтні 1912 року цей військовий діяч приїхав в Одесу для лікування, але незабаром помер.

Наприкінці листопаду 1912 року на кладовищі був похований представник давнього грецького роду Л.Стамеров. Народився він в Одесі, служив у канцелярії генерал-губернатора, очолював грецьке благодійне товариство, був членом комітету Струдзівської общини сердобольних сестер, а після смерті залишив значні кошти на благодійні цілі.

Були на некрополі також поховання жертв Першої світової війни. Один з них — вихованець Новоросійського університету прапорщик П.Ніколаєв, що загинув у травні 1915 року.

Автор раздела о некрополях Одессы Одесской области, в том числе и о некрополях Одесского Свято-Архангело-Михайловского монастыря  в книге «Некрополи Украины» – кандидат исторических наук, доцент Виктор Иванович Головань, известный краевед Одессы.
Выражаем благодарность за ценную информацию.

http://ukrainica.org.ua/ukr/component/content/article/41-index/191/2246-2246

___________________________

* Цитируется без изменений